Число та час. Марія-Луїза фон Франц

Після того, як К.Г. Юнг закінчив свою роботу про синхроністичність: "Синхроністичність: аказуальний сполучний принцип", він ризикнув висунути припущення (які вже були накидані на папері) про те, що є можливість просунутися ще далі в розумінні єдності психіки і матерії, досліджуючи архетипи цілих чисел. Він навіть почав записувати на клаптику паперу деякі математичні характеристики перших п'яти чисел. Але, за два дні до своєї смерті, він передав ці записи мені зі словами: «Я надто старий, щоб займатися цими дослідженнями, тому передаю їх тобі». Довгий час я перебувала в невпевненості: чи варто продовжувати ці його напрацювання або просто зберігати їх доти, доки не знайду компетентнішу в таких питаннях людину. Але після смерті Юнга ця проблема не давала мені спокою і я повинна висловити подяку Барбарі Ханні за те, що вона підштовхнула мене на цей ризикований крок. Робота тривала понад шість років і є лише першим кроком у тому, щоб прояснити деякі питання такої непростої теми.

Ця книга не про математику, у строгому значенні слова, і навіть не претендує на навчальний посібник за числовим символізмом. Скоріше, це спроба розглянути феномен числа, виходячи з теорії несвідомого. Тим не менш, мені довелося торкнутися математики, повною мірою усвідомлюючи небезпеку того, що через брак коштів я можу зробити далекосяжні висновки. З тих же причин, я не стосувалася взаємин між числом та логікою мови, а також теорії музики. Незважаючи на те, що ці галузі досить добре опрацьовані.