Золотий віслюк. Апулеї. Архетип трансформації. Марія-Луїза фон Франц

Цей знаменитий роман Апулея із Мадаври завжди був об'єктом суперечливих оцінок. Як нам здається, цьому є багато різних причин: деякі з них притаманні змісту та джерелам цієї праці, інші ж зобов'язані особистості автора. Цей текст латиною, датований II століттям нашої ери, збивав коментаторів з пантелику, тому що здавався написаним відповідно до двох планів. Вона розповідає одну основну історію, Луцію та її перетворень, з вкрапленнями низки оповідань, які, з суто раціональної і поверхневої погляду, явно немає нічого спільного з пригодами героя. Те, що нам відомо про походження цього роману, пояснює та підтверджує це враження двоїстості, оскільки він не є повністю власним творінням. Автор був натхненний втраченим текстом, який приписував Луцію Патрайському, а цей текст сам походив від знищеного оригінального грецького тексту, який також служив взірцем для роману "Осел", написаного псевдо-Лукіаном. І таким чином вийшло зібрання романів різних авторів, які пізніше зникли і які, як вважають, були написані в стилі "Декамерона" Боккаччо або "Кентерберійських оповідань" Чосера. У цих ранніх зборах не було ні історії про Амура і Психея, ні посвяти в містерії Ісіди, які такі важливі в книзі Апулея. Апулей не тільки додав ці дві важливі частини, але, ймовірно, також перетворив, хоча б частково, вихідні історії, щоб вони вписалися у новий контекст. Незважаючи на використання багатьох більш старих історій, Апулей насправді створив нову книгу з новим внутрішнім месиджем.